Завдання і ситуаційні задачі. 1. Складіть перелік питань для з'ясування епіданамнезу у хворого на еризипелоїд

1. Складіть перелік питань для з'ясування епіданамнезу у хворого на
еризипелоїд.

2. Хворому на еризипелоїд лікар призначив серологічне дослідження.
Заберіть у хворого відповідний матеріал і оформіть його відправлення
в лабораторію.

3. Хворий Н. скаржиться на почервоніння, набряк і посмикування в
ділянці 3-го пальця правої руки. П'ять днів тому, коли готував свинну
котлету, поранив цей палець. При огляді на тильній поверхні 3-го
пальця правої кисті набряк, вогнище ураження - по периферії яскра­
во-червоне, у центрі менш яскраве, із ціанотичним відтінком. Яке за­
хворювання можна запідозрити? Ваші дії?



М.А. Андрейчин. О.Л. Івахів


Додатки




ДОДАТКИ

Додаток 1 ПРО ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ ВІД ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ

(Витяг із Закону України від 06.04.2000 р.)

Стаття 2. Законодавство про захист населення від Інфекцій­них хвороб

Відносини у сфері захисту населення від інфекційних хвороб регу­люються Основами законодавства України про охорону здоров'я, закона­ми України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про запобігання захворюванню на синдром набутого імуно­дефіциту (СНІД) та соціальний захист населення", цим Законом, іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 7. Лікування хворих на інфекційні хвороби

Лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акре­дитованих у встановленому законодавством порядку державних і кому­нальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров'я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров'я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності. У разі якщо перебіг інфекційної хвороби легкий, а епідемічна ситуація в осередку інфекційної хвороби благополучна, лікування такого хворого під систематичним медичним наглядом може здійснюватися амбу-латорно, крім випадків, передбачених статтями 22, 27 і 31 цього Закону.

Лікуванням хворих на інфекційні хвороби можуть займатися особи, які мають, медичну освіту та відповідають кваліфікаційним вимогам, уста­новленим спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я, у тому числі особи, які в установленому порядку займаються приватною медичною практикою.

Стаття 10. Основні принципи профілактики інфекційних хвороб

Основними принципами профілактики інфекційних хвороб є: визнання захисту населення від інфекційних хвороб одним із пріо­ритетних напрямів діяльності органів виконавчої влади та органів місцево­го самоврядування;



дотримання підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та громадянами санітарно-гігієнічних та санітарно-протие­підемічних правил і норм при здійсненні будь-яких видів діяльності;


комплексність проведення профілактичних, протиепідемічних, соціаль­них і освітніх заходів, обов'язковість їх фінансування;

безоплатність надання медичної допомоги особам, хворим на інфекційні хвороби, у державних і комунальних закладах охорони здоров'я та в державних наукових установах;

соціальний захист осіб, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями;

державна підтримка відповідних наукових розробок і вітчизняних виробників медичних імунобіологічних препаратів, лікарських і дезінфекц­ійних засобів та виробів медичного призначення, що застосовуються для профілактики, діагностики та лікування Інфекційних хвороб.

Стаття 12. Профілактичні щеплення

Профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієлі­ту, правця, туберкульозу є обов'язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність
яких може призвести до: зараження цих працівників та (або) поширення
ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щеп­
ленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмо­
ви або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень у порядку,
встановленому законам, ці працівники відсторонюються від виконання заз­
начених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, праців­
ники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти
інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється Кабінетом Міністрів
України. •



У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об'єктах можуть проводитися обов'язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями.

Рішення про проведення обов'язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях, та об'єктах прийма­ють головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади з питань оборони, внутрішніх справ, охорони державного кордону. Служби безпеки України.



М.А. Андрейчин, О.Л. Івахів


Додатки




Медичні працівники, які проводять профілактичні щеплення, повинні мати відповідну підготовку з питань їх проведення та зобов'язані надати об'єктивну інформацію особам, яким проводиться щеплення, або їх закон­ним представникам про ефективність профілактичних щеплень та про можливі поствакцинальні ускладнення.

Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду осо­би в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань.

Повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення прово­дяться за їх згодою після надання об'єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення. Осо­бам, які це досягли п'ятнадцятирічного віку чи визнані у встановленому законом порядку недієздатними, профілактичні щеплення проводяться за згодою їх об'єктивно інформованих батьків або інших законних представ­ників. Особам віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років чи визнаним судом обмежено дієздатними профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об'єктивної інформації та за згодою об'єктивно інформованих батьків або інших законних представників цих осіб. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов'язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне Письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження — засвідчити це актом у присутності свідків.

Відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов'язкових профілактичних щеплень підлягають стати­стичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєст­рації поствакцинальних ускладнень встановлюються спеціально уповнова­женим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Стаття 17. Права та обов'язки громадян та їх об'єднань у сфері захисту населення від інфекційних хвороб

Громадяни та їх об'єднання мають право на отримання достовірної інформації щодо епідемічної ситуації в Україні.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, уста­нови державної санітарно-епідеміологічної служби та заклади охорони здоров'я зобов'язані періодично повідомляти через засоби масової інфор­мації про епідемічну ситуацію та здійснювані протиепідемічні заходи.

За відмову у наданні інформації, умисне перекручення або прихову­вання об'єктивних даних про захворювання населення на інфекційні хво­роби посадові особи органів, установ та закладів, зазначених у частині другій цієї статті, несуть відповідальність згідно із законом.


Громадяни та їх об'єднання мають право брати участь в обговоренні питань щодо розміщення та будівництва об'єктів, що можуть негативно впливати на епідемічну ситуацію, проектів загальнодержавних, регіональ­них і місцевих програм з питань захисту населення від інфекційних хво­роб і вносити пропозиції з цих питань до відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, установ і організацій.

Стаття 19. Права осіб, які хворіють на інфекційні хвороби чи € бактерїоносіями

Особи, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями, мають право на:

безоплатне лікування у державних і комунальних закладах охорони здоров'я та державних наукових установах;

отримання достовірної інформації про результати медичного огляду, обстеження та лікування, а також на отримання рекомендацій щодо запо­бігання поширенню інфекційних хвороб;

звернення до суду з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров'ю та (або) майну внаслідок порушення законодавства про за­хист населення від інфекційних хвороб.

Іноземцям та особам без громадянства, які хворіють на інфекційні хвороби чи с бактеріоносіями, медична допомога надається в порядку, встановленому цим Законом та міжнародними договорами України.

Стаття 20. Обов'язки осіб, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактерїоносіями

Особи, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями, зобов'язані:

вживати рекомендованих медичними працівниками заходів для запо­бігання поширенню інфекційних хвороб;

виконувати вимоги та рекомендації медичних працівників щодо по­рядку та умов лікування, додержуватися режиму роботи закладів охоро­ни здоров'я та наукових установ, в яких вони лікуються;

проходити у встановлені строки необхідні медичні огляди та обсте­ження.

Стаття 22. Заходи щодо осіб, хворих на інфекційні хвороби, контактних осіб та бактеріомосіїв

Особи, хворі на інфекційні хвороби, контактні особи та бактеріоносії, які створюють підвищену небезпеку зараження оточуючих, підлягають своєчасному та якісному лікуванню, медичному нагляду та обстеженням. Особи, які хворіють на особливо небезпечні та небезпечні інфекційні хво-



М.А. Андрейчин. О.Л. Івахів


Додатки




роби, є носіями збудників цих хвороб або перебували в контакті з такими хворими чи бактеріоносіями, а також хворі на інші інфекційні хвороби у разі, якщо вони створюють реальну небезпеку зараження оточуючих, підля­гають лікуванню, медичному нагляду та обстеженням у стаціонарах відпо­відних закладів охорони здоров'я чи наукових установ.

Порядок госпіталізації, лікування та медичного нагляду за хворими на інфекційні хвороби, контактними особами та бактеріоносіями, умови їх перебування у відповідних закладах охорони здоров'я та наукових уста­новах установлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Стаття 35. Облік та реєстрація інфекційних хвороб

Облік інфекційних хвороб базується на системі обов'язкової реєст­рації кожного їх випадку незалежно від місця і обставин виявлення та оперативного (екстреного) повідомлення про нього відповідного закладу чи установи державної санїтарно-епІдеміологічної служби.

Заклади та установи охорони здоров'я незалежно від форм влас­ності, суб'єкти підприємницької діяльності, що займаються медичною прак­тикою, ведуть реєстрацію та облік інфекційних хвороб і подають відповідні статистичні звіти. Перелік інфекційних хвороб, що підлягають реєстрації, порядок ведення їх обліку та звітності встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 39. Заходи правового і соціального захисту медич­них та Інших працівників, зайнятих у сфері захисту населення від інфекційних хвороб

Захворювання на інфекційні хвороби медичних та інших працівників, що пов'язані з виконанням професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб (надання медичної допомоги хворим на інфекційні хвороби, роботи з живими збудниками та в осередках інфекційних хвороб, дезінфекційні заходи тощо), належать до професійних захворювань. Зазначені працівники державних і комуналь­них закладів охорони здоров'я та державних наукових установ підляга­ють обов'язковому державному страхуванню на випадок захворювання на інфекційну хворобу з порядку та на умовах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Стаття 41. Відповідальність за порушення законодавства про захист населення від інфекційних хвороб

Особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України.


Додаток 2


3488105305498199.html
3488169286947659.html
    PR.RU™