РОЗМІЩЕННЯ КАРТОПЛІ НА ГОРОДІ ТА ПІДГОТОВКА ГРУНТУ

,1 Які грунти найбільш придатні під картоплю?На Україні

"ртоплю вирощують на всіх грунтах, проте найбільші площі а займає на піщаних і супіщаних відмінах Полісся, захід-

їх областей та Лісостепу. Всі знають, що найважливіша астивість грунту — його родючість, тобто здатність поста-

"ти рослинам потрібну кількість поживних речовин, води,

пла, кисню. Грунти складаються з твердих часток, води, повітря, .роорганізмів, грибів, інших живих істот. Тверді частки адают^ся з мінеральних і органічних речовин.

і. У різних грунтах співвідношення мінеральних часток не-' акове, тому вони мають різний механічний склад і за ним

поділяються на піщані, глияйсто-піщані, супіщані, легко-суглинковІ, важкосуглинкові.

Органічні речовини .утворилися внаслідок розкладу рос­линних і тваринних решток, органічних добрив, різних живих істот, що населяють грунт під дією бактерій, грибів і водо­ростей. В результаті формується головна складова родючості грунтів — гумус, За вмістом його грунти поділяють на слабо-гумусовані (2,5—3 %), малогумусовані {3—6 %), середньо-гумусовані (близько 6 %).

Крім того, грунти характеризуються різними агрохіміч­ними властивостями: реакцією ґрунтового розчину (кислі, нейтральні, лужні), вмістом елементів живлення.

На Поліссі у структурі орних земель дерново-підзолисті грунти становлять близько 50 %. За механічним складом' вони в основному піщані і супіщані. Реакція ґрунтового розчину кисла (рН 4,3—5,3). Вміст гумусу в орному шарі від 0,7 до 1,1 %, рухомих форм поживних речовин з розра-хунку-на 100 г грунту: фосфору 3,5—9,0 мг, калію 4,2-^5$ мг. При внесенні відповідної кількості органічних та мінераль­них добрив на таких грунтах вирощують досить високі вро­жаї доброї картоплі.

У цій зоні значні площі зайняті сірими лісовими грунтами, які від попередніх відрізняються важчим механічним скла­дом (легкосуглинкові), сприятливішими воднофізичними і агрохімічними властивостями, кислою реакцією (рП 5,0— 5,8).. Вміст гумусу коливається від 1;5 % у ясно-сірих до 3,0 % у темно-сірих відмінах. Фосфору міститься 10—18 мг на 100 г грунту, калію — 4,0—14 мг. Сірі лісові грунти най­більш придатні для вирощування картоплі.

У низинах та річкових заплавах зусїрічаються болотні грунти, які поділяють на лучноболотні, болотні, торфоболот­ні та торфовища. Для вирощування картоплі придатні торфо­вища. Останні мають глибину торфового шару від 50 см до З мі більше. Реакція розчину від кислої до лужної. Вміст загального азоту 2—4,4 %, фосфору 0,3—0,7, калію 0,05— 0,3 %. У,разі застосування фосфорних і калійних мінераль­них добрив на торфовищах можна одержувати досить значні врожаї бульб.



У Лісостепу різноманітні грунти, але понад половину зе­мель займають чорноземи. За механічним складом вони бувають середиьосуглинковГ (41 %) та важкосуглинкові (34 %), за вмістом гумусу їх поділяють на малогумусні (З—5 %) і середньогумусні (5,6—6 %). Реакція ґрунтового розчину від сЛабокислої до нейтральної (рН 5,1—6,5). Вміст розчинних на 100 г грунту: фосфору 12—16, калію 6,1—7,9 мг.

Близько 40 % площ орних земель займають сірі лісові

унти і чорноземи опідзолені. Це кислі (рН 5,0—5,8) грунти, міст гумусу в сірих легкосуглинкових відмінах 1,6—2,3, їжкосуглинкових до 2,3—3 %. Вміст на 100 г грунту рухо-рго фосфору в орному шарі 10—12 мг, калію 4—9 мг. Усі грунти у цій зоні придатні для вирощування картоплі, ,Цде глинисті потребують відповідного обробітку, щоб забез­печити провітрюваність.

Зону Степу характеризують в основному чорноземний

"тип. грунтів. Найбільш тут поширені чорноземи звичайні

"64 % площі орних земель) та чорноземи південні (23 %).

міст гумусу в чорноземах звичайних зменшується з півночі

«а південь від 4,7—6,1 до 4,1—4,6 %. Реакція ґрунтового

^зчину нейтральна (рН 6,5—6,8). Вміст на 100 г грунту

"озчинних фосфору 7,3—10,1, калію 7,5—8,1 мг.

^ Чорноземи південні мають, слабокислу реакцію трунто-

їго розчину (рН 6,3—6,5). Вміст гумусу в середньосуглин-

вих відмінах 2—3, важкосуглинкових — 2,5—5 %. Вміст

ззчинних фосфору 10,5, калію 8,6 мг.

Взагалі грунти Степу у разі їх зрошення та відповідної хнології. вирощування придатні для одержання досить соких урожаїв картоплі.

Який вплив справляє реакція грунтуна картоплю?Реак-ія ґрунтового розчину зумовлює особливості мікробіологіч­них процесів, засвоєння елементів живлення рослинами, їх ^ст і плодоношення. Реакція буває кисла, нейтральна або жна. Визначається вона концентрацією іонів водню (рН) цифрами від 0 до 14, рН найпоширеніших типів грунтів ко­взається в межах від 3 до 9 і залежно від цього їх поділяють а сильнокислі (3—4), кислі (від 4 до 5), слабокислі (від до 6), нейтральні (від 6 до 7), лужні (від 7 до 8), сильно-'жні (від 8 до 9). Як висока кислотність, так і висока лужність шкідливі для іьшості сільськогосподарських культур. Кисле середовище ативно впливає на надходження в рослини сполук азоту, ;сфору, кальцію, магнію і сприяє більш активному викори-ганню алюмінію та марганцю. У рослинах, що зростають кислому грунті, затримується перетворення сахарів, пору­шується процес утворення білків,, на лужних грунтах бульби рже уражує парша. ■\ Кислотність грунту можна визначити не лише відповідни­ки агрохімічними аналізами в агрохімічній лабораторії. Про ї скажуть самі рослини. Так, на городі добре росте коню-*на, значить грунт не кислий, бо на кислому вона розвива-ся погано. Якщо добре почуває, себе щавель або хвощ, унт кислий і потребує вапнування. Для картоплі найбільш придатні слабокислі грунти (рН



5—6). Тому, виходячи з фактичної кислотності городньої ділянки, потрібно визначити потребу у вапнуванні^

Чи доцільно вирощувати харчові бульби на осушених землях з торфоболотними грунтами?Такі грунти, як правило, відзначаються сприятливим водно-повітряним режимом, що при належному забезпеченні добривами дає можливість одержувати сталі високі врожаї картоплі.- Але вирощені бульби мало придатні для використання на харчові цілі. Вони містять на 1,5—2,0 % менше крохмалю, дещо більше азот­них сполук, гірше розварюються, ніж бульби, вирощені на інших грунтах. М'якоть сильніше темніє після варіння.

Отже, вирощувати картоплю для їжі на торфоболотних грунтах недоцільно. На них можна одержати хороші насінні та кормові бульби.

Як окультурити грунт на городній ділянці?Відома залеж­ність врожайності картоплі від вмісту в грунті гумусу, рухо­мого фосфору та обмінного калію, реакції ґрунтового розчи­ну. Тому важливо визначити оптимальні значення цих показ­ників на вашому городі. Наводимо показники (за Кулакрв-ською Л. Д., 1978) окультурених підзолистих грунтів:

Механічний склад Вміст гуму­су. % рн Ступінь на­сичення основами, % Фосфор <Р*05>. Калій (КгО)
мгва 100 г грувту

Суглинковий 2,0—2,2 6,3—6,6 80—90 22—25 20—22

Супіщаний 1,8—2,0 6,0—6,2 70—80 20—22 18—20

\ Піщгіний. 1,6—2,0 5,8—6,0 60—60 18—20 16—18

Незалежно від того, яку потенціальну родючість має грунт на виділеній вам ділянці, його можна за короткий строк окультурити. Роботи по окультуренню проводять, як правило, на постійних городах, визначених для тривалого використан­ня. На тимчасово виділених ділянках обмежуються лише внесенням добрив.

Для вирощування картоплі на-городах придатні будь-які грунти, за винятком болотних та площ, де підґрунтові води стоять на глибині 80—90 см від поверхні.

Ділянки, освоювані під городи вперше, потрібно удобрю­вати мінеральними і органічними добривами у підвищених дозах. На суглинкових грунтах слід внести органічних добрив не менше 8—10 ц на 100 м 2. Якщо грунти дуже бідні на по­живні речовини та ще й супіщані чи піщані, тоді дозу органіч­них добрив збільшують до 12—15 ц на 100 м V

Чорноземні грунти, які завжди відзначаються достатньою родючістю, окультурення не потребують.

Фосфорні і калійні мінеральні добрива разом з органічни-вносять з розрахунку на 100 м 2: суперфосфату 5—6 кг, лійної солі 3—4 кг.

Дерново-підзолисті та сірі лісові грунти з підвищеною «слотністю вапнують з розрахунку 20—30 кг вапна на Ьм2/

Восени добрива розкидають рівномірно на всій площі і 'риорюють чи прикопують. На бідних неокультурених ділян­ках органічні добрива доцільно вносити протягом 3—4 років, т мінеральні — через рік. Вапняні матеріали застосовують ™дин раз у 4—5 років. %) Для чого потрібен основний обробіток грунту?Оброб-?|яють грунт для того, щоб розпушити верхній шар, де~ має розміщуватись основна маса коренів, нагромадити доступні форми поживних речовин, створити сприятливі умови для Нагромадження і збереження вологи, проникнення кисню до 'ореневої системи, створення сприятливих умов для розвитку "ікроорганізмів, які розкладають органічну речовину на до-пні для засвоєння рослиною форми. Основний обробіток полягає в оранці чи перекопуванні унту. Перед осіннім чи весняним обробітком слід обов'язко-видалити кореневища пирію, рослинні рештки, каміння "9 інші тверді предмети, які не зможуть перегнити. При систематичному проведенні таких робіт можна значною мі-ьвю очистити город від бур'янів, від місць розмноження 'та нагромадження хвороб, і шкідників. -

Де розміщувати ділянку картоплі?Якщо площа городу ановить близько 0,5 та, то на ньому вирощують зернові льтури, картоплю, багаторічні трави, кукурудзу, овочі, кщо його площа близько 0,15 га, тоді вирощують картоплю '„*, овочеві культури. / При вирощуванні на городі зернових культур і багато­бічних трав, картоплю розміщують після них. З овочевих "культур кращі попередники для неї капуста, цибуля, огірок, Жвасоля, горох. Не рекомендується висаджувати її після %омідора та баклажана, бо після них в грунті нагромаджу­ваться однотипні хвороби та шкідники. ' _ і. Однак городник часто не має можливості розмістити а *)іісля кращих попередників, тому висаджує по картоплі що­річно або через рік—два. У такому разі слід вжити заходів, роб запобігти пошкодженню картоплі хворобами і шкідни­ками. Необхідно щорічно удобрювати город, вносити попіл "■-інші місцеві добрива. Але це повністю не запобігає, проте меншує негативний вплив тривалого вирощування картоплі *■"- одному місці; '

Як визначити спілість грунту для весняного обробітку.''

Потрібно взяти жменю землі з глибини 8—10 см, стиснути її, щоб утворилася грудка, і дати' їй вільно скотитися з ви­соти близько 1 м. Якщо вона розсипається, значить грунт пересох і ми уже запізнюємось з обробітком. Якщо грудка не розпалася, а лише трохи сплюснулась, це свідчить про надмірну вологість грунту і обробляти його ще ранр. При рівномірному розвалюванні грудки треба починати оранку чи перекопування ділянки, готувати її під сівбу ранніх овочів, садіння ранньої картоплі.

Слід4 пам'ятати, що обробіток надто вологого грунту, особливо суглинкового чи глинистого, призводить до його ущільнення і негативного впливу на ріст будь-яких культур протягом усього вегетаційного періоду? особливо весною. Як­що такі грунти пересохли, при обробітку утворюватимуться великі грудки, які потім важко зруйнувати.

Які коли проводять осінній обробіток грунту на городі?Глибока розпущеність грунту, достатні вологість і проник­нення повітря в нього забезпечують найкращі умови для розвитку кущів і формування врожаю бульб. Крім того, в глибоко розпушеному грунті створюються умови для розкла­ду органічних решток, завдяки чому рослини забезпечуються поживними речовинами в легкозасвоюваній формі. У процесі обробітку гине Чимало шкідників, знищується частина збудників хвороб.

Осінній обробіток називають основним. Його проводять

плугами, культиваторами або перекопують лопатами. Глибн-

/ на обробітку, має бути не більшою товщини орного шару,

тобто на 20—22 см тга Поліссі і 26—28 см у Лісостепу та

Степу.

Перед оранкою проводять лущення або поверхневий об­робіток будь-якими знаряддями на глибину 5—6 см. Цей захід стимулює проростання бур'янів та нагромадження во­логи в грунті. Сходи бур'янів знищують наступною оранкою.

Кращий строк осіннього обробітку — не пізніше кінця жовтня. Він ефективний на всіх типах грунтів, крім піщаних, де восени можна обмежитись лише культивацією.


3687231089509151.html
3687289151493545.html
    PR.RU™